| Автор |
Сообщение |
Sova
Сообщения: 1782
Откуда: г.Донецк
|
 Добавлено:
Вт, 09 Июл 2013 19:04 |
  |
| Цитата: |
Кто бы мог подумать еще в сытые времена злочынного позднего Кучмы или, тем более, Рук-Яки-Николы-Не-Кралы, что эмиграция снова станет единственным выходом из неожиданного жизненного украинского бедствия? Ох, не зря украинцам предвещали опустошение Ордой. Теперь у 46 миллионов в буквальном смысле слова горит земля под ногами. Все устроено так, что наша страна нам окончательно не принадлежит, мы здесь — рабочая иммиграция.
Орда уничтожает средний класс и интеллигенцию. Закатала в тюрьму Юлию Тимошенко, выразительницу интересов минимум половины жителей Украины, отдавших ей свои голоса. Насаждает фашизм и гопничество как общественные нормы. Под видом реконструкций уничтожает исторический Киев. Захватила стратегические предприятия страны и выколачивает из украинцев оплату счетов по завышенным тарифам, высылая по домашним адресам должников «спецназ» для выбивания долгов. Орда обложила данью предприятия, обязав платить за рожениц и вынудив фактически выбрасывать женщин-работниц на улицу. Превратила в ад то, что еще не так давно называлось привлекательным инвестиционным климатом страны.
С приходом Орды вначале исчезло понятие «корпоративная культура», потом друг за другом: «социальный пакет», «большая зарплата», «небольшая, но стабильная зарплата», «карьера». Украинцам негде работать, негде зарабатывать, нечем кормить семьи, оплачивать квартиры. Все, кто еще работают, превратились в трусливых и униженных изгоев. Им можно хамить, их можно выкинуть на улицу, им можно не платить. Завтра на их месте будут другие. А послезавтра весь бизнес закроют. И, значит, к чему все эти тонкости? Вся страна превратилась в концлагерь, где выживает тот, кто продолжает идти, но картофельные очистки для поддержания сил он должен найти себе сам, иначе ему выстрелят в спину.
Вслед за кражей шапок Орда приступила к краже жизней. Деньги, которые мы не можем заработать на закрытых, уничтоженных, отобранных, не открывшихся предприятиях, лишают нас качественных продуктов, отдыха, рождения и развития детей. Тотальная деградация жизни грозит тем, что лет через десять нормальному, яркому, чувствительному ребенку будет неуютно в украинских школах. Как сейчас неуютно взрослому.
Грязь ошалела от безнаказанности и рвется даже туда, где раньше, по неписаным законам, руководила образованная интеллигенция. Теперь ее места занимают вчерашние бляди, в открытом эфире не стесняющиеся признаться, сколько и кому они заплатили за должность.
Жить в Украине морально и физически больше невозможно.
Бессмысленно надеяться на ассоциацию с ЕС. Она, во-первых, еще очень и очень под вопросом. Во-вторых, ассоциация — не евроинтеграция, а всего лишь соответствие некоторым европейским нормам, большинство из которых мы даже не почувствуем на себе. Потому что мало принять, нужно выполнять. Это не для украинцев. Кроме того, Европа не захочет иметь огромную границу с Россией, и мы — буфер навсегда. И, в-третьих, даже если евроинтеграция когда-нибудь состоится, посмотрите на те из новоиспеченных стран-участниц ЕС, в которых до сих пор безработица, бедность и коррупция. И подумайте о том, что Украине, где все гораздо хуже, понадобится лет 20 усердного труда, чтобы иметь хотя бы такие же дороги, тротуары и больницы. Кто-то был в киевских государственных больницах? Помнит этот ужас и запах? Помнит чудовищный городской морг и фашистскую волокиту с бумагами?
Наконец, кто-то готов здесь усердно трудиться и не воровать?
Только не Орда. Но Европа ведет переговоры именно с ней. Осторожным европейским капиталистам показалось, что новоявленные капиталисты Орды им ближе. Так же наворовали, так же стали крупными промышленниками, заинтересованными в своем имуществе. Им можно предлагать экономические преференции, и они поймут. Похожим образом в 30-х они опростоволосились с Гитлером, а в 90-х не просчитали ситуацию в СССР, а затем допустили к власти в России Путина, с которым теперь не знают, как быть.
Не нужно надеяться на Европу, на украинскую фиктивную оппозицию, на судьбу и справедливость. Вы никому не нужны кроме самих себя. Это ваша страна, ваша земля, собственность. Не нужно думать, что грязь у власти может остановить, изловить и наказать вышедших на улицы продемонстрировать недоверие. Не нужно думать, что демонстрациями ничего не добьешься. Да, этого мало, но пока что это все, что в наших руках.
Все происходящее — лучшее доказательство тому, что пока украинцы по-настоящему не завоюют свою независимость, они не научатся ею пользоваться. Поэтому нужно выйти, как вышли жители маленькой Врадиевки, показав, что тварей в погонах наказывать можно и нужно. Пока вы молчите, вас все устраивает.
Нужно выйти, сейчас, потому что скотство превратится в привычку. |
http://fraza.ua/analitics/08.07.13/171041/opustoshennost_ordoj.html |
_________________
Я проголосую за кандидата в президенты Украины, который в своей программе гарантирует люстрацию в судебной системе, правоохранительных органах и органах прокуратуры. |
|
  |
|
Marina_M
Возраст: 44
Сообщения: 3344
Откуда: небольшой город Монголии
|
| Добавлено:
Вт, 09 Июл 2013 19:46 |
|
да уж, сильно. плакать хочется. +100000 статье и автору! |
_________________
Ничто не происходит без достаточного основания. Михаил Васильевич Ломоносов |
|
  |
|
YP
Гость
|
| Добавлено:
Ср, 10 Июл 2013 01:24 |
|
|
|
|
Владимир Владимирович
Сообщения: 769
Откуда: Краснознаменный ЧФ
|
| Добавлено:
Сб, 13 Июл 2013 08:23 |
|
ПсевдоОпозиционная Чепуха.
обычно призывают те, кто загребает жар чужими руками
| Цитата: |
| Нужно выйти, сейчас |
Лебезенине перед Европой сменяется
| Цитата: |
| Не нужно надеяться на Европу, на украинскую фиктивную оппозицию ... |
с замашками на глобальность
| Цитата: |
| в 90-х не просчитали ситуацию в СССР |
пишут те, кто в 90-е учились в школе на тройки. |
_________________
"Легендарный Севастополь, неприступный для врагов". |
|
|
|
solders
Возраст: 46
Сообщения: 401
Откуда: Приазовская область
|
| Добавлено:
Вс, 14 Июл 2013 21:04 |
|
Обрисуем факторы экономического коллапса 2013 года.
Первое — негативное сальдо платежного баланса. Не будут рассказывать глубоко, здесь много экономистов, которые опишут это лучше меня. В прошлом месяце страна заплатила больше миллиарда за газ. Россия не пересматривает условия контракта, Янукович пока что не имеет эти условия пересмотреть. Хотя, я думаю, что по большому счету, если бы они попытались уйти от коррупционных схем, которые заложены в этом контракте, то эту проблему можно было бы решить через Стокгольмский суд, через другие международные суды, что успешно делают европейские страны, которым, как мы видим, «Газпром» снижает цену на газ.
Плюс еще фактор сланцевого газа, фактор энергетического переворота, который мы наблюдаем в Штатах, запустившими свою нефтянку, и очень сильно запустившими добычу сланцевого газ. И уже из импортера превращаются в экспортера, пошла первая цифра экспорта. Фактор Катара, который очень мощно играет, и который спешит наводнить своим сжиженным газом мировой рынок. Все это создает прекрасные условия для того, чтобы Украина попыталась отыграть ситуацию в свою сторону. Но поскольку заинтересованность в коррупционной составляющей огромная, но именно она не дает возможности сыграть, вывести всю эту ситуацию в чистое поле, и соответственно получить более приемлемые условия.
Поэтому негативное сальдо платежного баланса, которое вытекает прежде всего из необходимости закупать российский газ, плюс большая импортная составляющая, которая опять-таки усилилась в последние годы, является ключевым дисбалансом в экономике.
Второй фактор — это постепенное выжимание Украины с внешних рынков, падение экспорта металлургии уже где-то под сорок процентов произошло, и этот процесс будет и дальше развиваться, по крайней мере, до того момента, пока мировая экономика не выйдет на очередное стабилизационное плато. Но в ближайшие месяцы она не только не выйдет, а наоборот — войдет в новое пике, и об этом говорят все ведущие экономисты.
Поэтому мы можем однозначно допустить, что внешний рынок для наших основных экспортных позиций будет сжиматься, этому способствует также дестабилизация ситуации на Ближнем Востоке, который также является одним из наших основных экспортных рынков. Этому способствует ухудшение ситуации в азиатских экономиках и странах третьего мира, куда мы тоже достаточно много всего экспортируем. Поэтому мы будем получать все меньше и меньше ресурсов.
Отсюда вытекает мотивация для экспортеров — удешевить нашу продукцию, чтобы усилить свои конкурентные позиции. И отсюда вытекает опять же обвал гривни, о котором я говорил. Уже сегодня экспортеры закладывают цифру 11 гривен за доллар в расчетах на следующий год. Поэтому, девальвация неизбежна, поскольку гривна сегодня держаться исключительно за счет займов. Первые проблемы с займами приведут к девальвации.
Однако обвал гривни приведет к дальнейшему сжатию внутреннего рынка, и приведет к большим проблема у прослойки среднего и мелкого бизнеса, которые и так зажаты налоговым давлением и чрезмерным администрированием. В общем это будет иметь катастрофические последствия, как это было в 2008 году, только с той разницей, что если в 2008 году все-таки были более поднакачанные «мускулы» за счет кредитных ресурсов, то сейчас очень многий бизнес останется со всеми кредитными пассивами в условиях жесткого налогового гнета государства, которое вынуждено выкачивать средства и ресурсы на бюджетников и на коррупционную составляющую в виде больших инфраструктурных проектов, куда сейчас идут деньги на разграбление.
Еще одним следствием падения гривны будет увеличение проблем, связанных с коммунальными платежами. Собственно говоря, рост тарифов ЖКХ и все это поставит под вопрос вообще стабильность работы инфраструктуры, связанной с энергетикой, с обеспечением теплом этой зимой и так далее.
Что из этого вытекает?
Этой зимой, особенно ближе ко второй ее половине, будет формироваться дискурс внутренний, возрастание внутренней напряженности сразу по нескольким линиям.
Первая линия — это напряженность между самими олигархами, собственно линия между самими финансово-промышленными группами. Тот факт, что ни этих выборах огромное количество игроков из старой элиты, относящейся либо к старой оппозиции, либо относящиеся к «донецким», не получат вот этот спасительный билетик в виде депутатского мандата будет причиной многих трагедий, которые будут разыгрываться после выборов. Это мы уже видим на примере того же Коновалюка, которого жестко пнули и заставили сняться с мажоритарных выборов, и массу других игроков. Возникает ситуация ускорения и обострения противостояния между олигархами. Это первая составляющая.
Вторая составляющая. Естественно, создается прекрасная мощная база для недовольства со стороны различных социальных групп. Прежде всего того же самого мелкого и среднего бизнеса и бюджетников, начиная от пенсионеров и заканчивая учителями, медработниками и так далее. Потому что те ресурсы, которые им дает государство в условиях после обесценивания гривны фактически на 25-30 процентов, будет недостаточно для того, чтобы поддерживать свое жизнеобеспечение. Поэтому начнет формироваться широкий фронт недовольства.
На эту ситуацию будет накладываться возрастание внешней напряженности, потому что проблема Януковича заключается в том, что он сумел рассориться практически со всеми геополитическими игроками. Особенно плохи отношения с Россией, что Виктору Федоровичу остается либо бороться до конца, либо одевать «белые тапочки». Россияне однозначно не хотят дальнейшего пребывания Януковича в президентском кресле, и готовят инфраструктуру для его замещения. Это инфраструктура может иметь несколько составляющих, начиная от Медведчука, который активно сейчас работает как в плане визуального представления, так и в плане создания, что более важно, оргсети по всей стране. Через систему он НГО сейчас выстраивает свою сеть, в которую вовлекает лидеров общественного мнения, политиков куда могут быть вовлечены мажоритарщики и политики, не прошедшие в парламент.
Насколько это будет успешным — открытый вопрос, потому что то, что он сейчас демонстрирует в плане идей, выглядит слабо и даже откровенно смешно. Медведчук демонстрирует, что по крайней мере на уровне идей он находится там же, где и «дети» Кучмы. Но факт остается фактом — у него есть осмысленная игра, некая осмысленная стратегия, у него есть поддержка, хотя, и не такая солидная, как об этом заявляется, со стороны России, наконец, у него есть мотивация и есть вектор движения. Это первое.
Я думаю, что россияне уже сейчас начинают отстройку и через различные НГО начинают искать новых лидеров, и будут пытаться заигрывать в том числе и с теми новыми силами, которые зайдут в Верховную Раду. Например, с тем же Кличко, который имеет хорошие старые афиллированные связи с россиянами через Бакая, с которым он в свое время работал. Эта связка, я думаю, может сработать вновь.
Я думаю, что будут использовать россияне и Компартию и других игроков. Важно то, что россияне понимают, что с Януковичем они не договорятся, что Виктор Федорович является проблемой, которую нужно устранить и они будут пытаться это осуществить тем или иным образом. Что они уже и делают с помощью экономического давления и с помощью других различных инструментов, согласованной игрой, например, с той же Германией, что мы наблюдали на примере Тимошенко.
Германия и Европейский Союз. Им сейчас не до нас по большому счету, интерес, конечно же, существует как к рынку, куда можно свою продукцию сбывать и так далее. Но для них сейчас ключевым является внутренний кризис, который будут усиливаться, и нужно будет решать проблему этих кредитных ресурсов в лице стран Португалии, Италии, Испании, Греции. Поэтому Европа будет не субъектная здесь, она будет играть опосредованно, и будет играть в русле традиционных взаимоотношений Германии и России, ищущих здесь свои интересы. Но она не будет давить чрезмерно, у нее просто нет реального ресурса для того, чтобы сильно давить на Януковича. Естественно, кроме ресурса, связанного с его капиталами, с хранением его капиталов в банках Европы. Но здесь уже в игру включаются американцы прежде всего, которые опять-таки достаточно жестко держат вот этот курс давления в отношении режима Януковича, принуждая его к тем или иным уступкам.
Им это выгодно, потому что Виктору Януковичу по большому счету некуда прислониться, и он может прислониться только к ним. Поэтому они будут его подсаживать на различные формы зависимости, одной рукой стегая, а другой рукой давая кредиты МВФ. О чем уже идут соответствующие намеки в последние недели. МВФ уже снял требование по повышению цены на газ. Я думаю, что это как раз и означает возможность того, что после парламентских выборов состоится очередной сговор, в результате которого Янукович получит кредит, который и позволит в какой-то степени облегчить ту тяжелую ситуацию, которая возникают в стране.
В любом случае, все ищут свои фигуры. И Штаты, и Россия, и Европа ищут фигуры, на которые можно будет поставить.
Такими фигурами являются, естественно, Яценюк, ставки которого падают, тот же самый Кличко, которого на данном этапе можно рассматривать как фигуру растущую, которую будут подкачивать. Это фигура Медведчука, если брать со стороны России прежде всего, которая опять-таки может сыграть важную партию.
При каких условиях Янукович исчезнет и что возникнет взамен.
Здесь существует несколько моментов.
Первый. Многие понимают, что режим дошел до своего предела, потому что и внутренняя и внешняя легитимность исчерпана. Можно очень долго сопротивляться внешнему давлению, если у тебя есть мощная внутренняя поддержка. Это показал Асад, несмотря на наличие огромного количества проблем в стране, где, например, существуют реальные противоречия между различными конфессиональными группами в стране, Асад в отличие от Каддафи на порядок более успешно противостоит внешнему давлению. Потому что у него есть в стране реальная поддержка, что бы там ни говорили.
Можно очень долго быть у власти, даже если у тебя нет внутренней мощной поддержки, но есть мощная внешняя поддержка. Когда есть такая подкачка, тоже можно выстоять. Но практически невозможно выстоять, если нет ни внутренней, ни внешней поддержки.
Давайте рассмотрим мотивации всех социальных групп, во-вторых, внешних акторов, в плане того, стоит ли им поддерживать режим Януковича.
Олигархи. У них существуют разные мотивации, которые заводят их в конфликтные ситуации. Поэтому, конечно же, Янукович очень сильно накачивал все эти годы «Семью» неспроста, в отличие от Кучмы, который играл более хитро на противоречиях различных групп влияния.
Так вот Янукович начал игру по усилению своей «Семьи», чтобы получить гарантию, что у него будет достаточно ресурсов, которые позволят ему защититься. Он помнил бесславный опыт Кучмы, который пал вследствие неприятия олигархами института сильного президента.
Когда Янукович пришел к власти, начал отыгрывать ситуацию назад, вернув президенту утерянные полномочия. Это удешевляло управление государством, поскольку не нужно было тратиться на создание иллюзии квазидемократии и квазиконкуренции. Контроль над экономикой осуществлялся узкой группой лиц, которая монополизировали те или иные сектора. Однако, это не породило доверия между олигархами, которые вместе держались только интересами. Но чем дальше, тем больше их интересы будут расходиться, и поэтому Янукович начал накачивать ресурсом «Семью». Из-за этого возникает вопрос конфликта с другими олигархами.
Если последние два года мы наблюдали процесс, когда победившая команда олигархов во главе с Виктором Януковичем осваивала ресурсы проигравшей команды олигархов во главе с Тимошенко, то уже к 2012 году стали все более отчетливо заметны конфликты в команде победителей. По логике вещей они объективно будут усиливаться. Почему?
Возникает вопрос, связанный с тем, что Янукович нуждается в легитимности своей власти, которая, в свою очередь, зависит от народа, легитимизирующего ее через различные выборы. Для этого необходимо привлекать различные ресурсы, и вкидывать их в покупку избирателей.
Но поскольку ресурсов все меньше и меньше, также как и тех субъектов, у которых можно эти ресурсы забирать, то соответственно рано или поздно возникнет вопрос той «курочки, которая несет золотые яйца». Такими субъектами являются олигархи ресурсы которых нужно привлечь для победы на президентских выборах 2015 года.
Продолжение следует.
hvylya.org
http://lenta-ua.net/novosti/politika/26013-politicheskie-igry-rezhim-yanukovicha-nakanune-kraha.html |
|
|
|
|
СИМа
Сообщения: 3602
|
| Добавлено:
Вт, 16 Июл 2013 09:15 |
|
http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2013/07/15/6994246/
Україна знаходиться в стадії завершення побудови Сірої Піраміди, творення якої є безумовним результатом нинішньої політичної, бізнесової та інтелектуальної еліти, як світової, так зокрема і української.
Про це вже було сказано в роботі "Пережити темні роки".
Сіра Піраміда є продуктом демократичного суспільства за відсутності традицій – морального благородства духовенства, соціального благородства аристократів та мислительного благородства інтелектуалів.
В найзагальнішому уявленні Сіра Піраміда – це інтелектуальна деградація, яка здобула соціалізацію, тобто коли "сірі" люди заполонили владу і стали домінувати в науці та мистецтві.
Сіра Піраміда базується на духовній стагнації, коли ані шляхів розвитку, ані бажання розвиватися в суспільстві немає.
Коли інновації починають розумітися лише як додаткові технологічні зручності, вони пристосовуються до обивательських мотивацій, потім перестають впроваджуватися, а потім навіть і розроблятися.
Принцип Пітера, що сформульований Лоуренсом Пітером в однойменній книзі, означає, що ідея чи концепція, яка працює, буде використовуватися в усе більш складних умовах доти, доки не стане причиною катастрофи.
Так само людина буде рухатися в соціальній ієрархії взагалі, чи в професійній кар’єрі зокрема, доти, доки не досягне позиції чи посади, де вона вже не буде компетентною.
Можна зробити маленький додаток до розуміння принципу Пітера. В суспільстві, де є духовні та/чи аристократичні та/чи інтелектуальні традиції, некомпетентні люди віднаходяться та вольовим рішенням повертаються на ті позиції чи посади, де вони були компетентними, тобто на сходинку назад.
В суспільстві, де духовних та/чи аристократичних та/чи інтелектуальних традицій нема, створюється ієрархія винятково некомпетентних людей – "сірих" людей. Це і означає Сіру Піраміду.
В суспільстві Сірої Піраміди домінуючою соціальною ідеологією є прокрастинація – схильність до відсутності відповіді на виклики, гальмування досягнення масштабних цілей, затягування виконання важливих завдань, перекладання своєї відповідальності на інших.
Прокрастинатори – це свідомі учасники Сірої Піраміди, ідеологічно підковані інтелектофоби та охлократи: "все вже винайдено без нас і не у нас, нам потрібно тільки це застосувати", "нам потрібні реформи, а не інновації", "зміни не є на часі", "народ цього не зрозуміє", "на освіту, науку та культуру нема грошей", тощо.
В курсах лекцій з управління, проектування, програмування та стратегування, що автор читав студентам, він просив завчати напам’ять слова, які за будь-яких умов заборонено вживати в програмових документах: покращити, удосконалити, забезпечити, сприяти і таке інше.
Ці слова – маркери безсуб’єктності, відмови від дій, відкладеного мислення, затягування справ, які є ознаками фіктивно-демонстративної поведінки.
Якщо хочете взнати, чи є в країні Сіра Піраміда, відкрийте виконавчі програмові документи уряду і спробуйте зробити контент-аналіз за допомогою цих маркерів.
Чому виникла Сіра Піраміда? Тому що маємо вироджену політику, яка в цілому стала на бік зла.
Ні християнська церква, ні язичницькі, значною мірою міфологічні соціальні практики, ні доведені до відчаю і фактично знищені наукові інститути не можуть в Україні опиратися потужності споживацьких мотиваційних компресорів, коли політика сама підтримує споживацькі мотивації.
Поодинокі прояви духовності, аристократичності та інтелектуальності тонуть в агресивному невігластві обивателів, що підтримують цю демонічну політику.
Не маємо ані пророків, ані месій, ані героїв. Вірніше сказати, що ці люди завжди є, просто вони не обрані, не звані і не знані. Пророків, месій та героїв народ заслуговує своєю достойністю.
Обираючи демонів, народ не заслуговує на святих, бо святі не виживають в демонічному суспільстві.
Навіть, коли молимося, демони роблять не чутними наші молитви. Жоден святий не здолає демонів, яких плодить цілий народ.
Як можливий вихід з Сірої Піраміди? Перший концептуальний крок – це бачення і згода на таку оцінку. Оцінка ситуації в країні як Сірої Піраміди вимагає вже попередньої історичної освіти, політологічних та соціологічних знань, а також філософського мислення, які дозволяють бачити якість інтелектуальної діяльності в країні загалом.
Допоки не бачимо Сіру Піраміду як таку, доти не зможемо нічого з нею зробити. Адже з точки зору "сірих" людей, ніякої Сірої Піраміди нема – є просто звичайне життя.
Якщо ситуація звичайна, то і дії в такій ситуації мають бути звичайними, причому єдина можлива політика назагал – це "покращення".
Концепція "покращення" в ситуації кризи означає виживання. Тобто ситуація постійно погіршується, і покращення її означає всього лише те, що люди намагаються зберегти статус-кво, тобто покращення, накладене на погіршення, дає застій.
В швидкому світі, як говорив Л’юїс Керол, щоб стояти на місці, треба бігти, а щоб рухатися, потрібно бігти ще швидше.
Скільки лайно не покращуй, воно все одно лишиться лайном. Сіру Піраміду покращити неможливо, до неї можна лише пристосуватися, духовно деградувавши, або знищити її, здійснивши інтелектуальне та соціальне зусилля.
Виникає питання – чи може який-небудь пакет законів чи набір виконавчих рішень революційно змінити ситуацію в суспільстві? Чи може взагалі революція бути у вигляді якихось законів, рішень, постанов чи указів?
Це, на жаль, принципово неможливо. Закони, рішення, постанови та укази фіксують зміни суспільних відносин, що вже відбулися на рівні суспільної свідомості. Допоки суспільна свідомість не змінена, соціальну систему неможливо змінити жодними рішеннями всередині наявної системи.
Головне питання будь-якої духовної революції в процесі знищення Сірої Піраміди – куди дівати "сірих"?
Історія свідчить, що є зовсім небагато способів знищення "сірих" людей: 1) знищення "сірих" у війні – внутрішній (громадянській) чи зовнішній; 2) позитивне перевиховання "сірих".
Якщо цього не зробити, то будуть інші сценарії – будуть нищитися інтелектуали і теж двома шляхами:
1) репресії інтелектуалів – дуже схожі на сталінські; 2) негативне перевиховання інтелектуалів – їх зовнішня та внутрішня еміграція, соціальна деградація, професійна дискваліфікація.
Україні необхідні суспільні зміни революційного характеру.
Моделі освіти як способи змін суспільства
В історії існує три моделі суспільних змін через освіту: інституційно-ідеологічна, клубна та лідерсько-інноваційна.
Найбільш часто в історії діяла інституційно-ідеологічна модель, де поширення ідеології потребувало відповідної освіти.
До неї відноситься створення та розвиток освіти через церкви, монастирі та релігійні ордени. Наприклад, бенедиктинці, францисканці та єзуїти, та через ідеологізовану державу – створення радянської системи освіти в СРСР.
Менш часто, але теж доволі розповсюджено в історії діє клубна модель, коли створюється відповідна картина світу, всередині якої відбувається подальший розвиток освіти. Така клубна модель, як правило, становить в історії певну епоху.
Наприклад, клуб в занепадаючому Римі короля Остготів Теодоріха Великого, Боеція, королем страченого, та Кассіодора, що продовжив справу Боеція, спричинився до архівування грецько-римської культури напередодні Темних Віків, завдяки чому стало можливим Відродження.
Другий приклад – саме Відродження, яке на цій основі змогло відроджувати античну культуру в Європі, зокрема клуб сімей Пізано, Джотто, Орканья, до якого згодом долучилися не тільки видатні італійці, але і видатні європейці.
Третій приклад, епоха Просвітництва, яка досягає свого апогею в діяльності клубу Енциклопедистів.
До таких клубів також можна віднести організації масонського типу з XVI-XVII століть в різних країнах, що прагнули та досягали суспільних змін, зокрема також і через освіту. Все це приклади Клубів Соціальних Змін.
Такі клуби не варто пов’язувати з державними інститутами чи партіями. Наприклад, партія більшовиків це не клуб, це політична організація, що прагне влади.
Будь-які клуби по інтересах – це теж не Клуби Соціальних Змін.
Клуб, який може започаткувати соціальні зміни, це асоціація людей, які можуть мати різні офіційні чи неофіційні стосунки та водночас поєднані спільним наново створюваним світобаченням, що орієнтоване на радикальні зміни в суспільстві.
Такий клуб прагне концептуальної влади, а не політичної.
Третя лідерсько-інноваційна модель в історії буває дуже рідко, бо вона пов’язана з тими чи іншими лідерами, яким суспільство, влада та бізнес надає можливість створити нову систему освіти.
В Україні це Петро Могила і його Києво-Могилянська Академія, того часу Києво-Братська Колегія. В Росії це Михайло Ломоносов і його проект Московського Університету. В Німеччині це Вільгельм Гумбольдт та створений ним Берлінський Університет та проведена реформа освіти.
Яка модель соціальних змін через освіту сьогодні може бути використана в Україні? Чи є сьогодні релігія чи ідеологія, які могли б достатньо складно пояснити, що відбувається зі Світом, які його перспективи і як необхідно змінити суспільство, щоб відповідати цим перспективам?
Чи є хоча б яка-небудь, окрім споживацької, достатньо впливова ідеологія, яка би дозволяла розуміти, що відбувається в теперішньому і проектувати майбутнє?
Нема.
Якби вона була, було б відомо, де знайти прихисток не тільки для заспокоєння від нав’язливого почуття відчаю та безсилля щодо того, що відбувається в країні, але і для дієвої роботи.
Жодна світова релігія, жодна наукова школа сьогодні не спромоглася на системні пояснення перспектив Світу.
В науці існують лише окремі концепції, бачення, які водночас не в змозі подолати постмодерністські еклектичні за своєю суттю установки мислення, що характерні для перехідного періоду людської цивілізації.
Адже період Постмодернізму не є сутнісно самостійним – це лишень нігілістична критика Модернізму, в чомусь вдала і послідовна, а в чомусь доволі уривчаста і незграбна.
Чи є сьогодні Могила, Ломоносов чи Гумбольдт, які здатні створити принципово новий тип освіти, який потягне за собою всю систему освіти? Чи є для цього розуміння держави та згода бізнесу на фінансування такого історичного кроку?
Мабуть всі відчувають, наскільки є смішним в Україні навіть ставити таке питання.
Тим не менше, його потрібно ставити. І відповідати потрібно чесно – нема. Могила, Ломоносов чи Гумбольдт це не просто особисті ідеї та здібності. Це згода суспільства, замовлення влади, підтримка бізнесу.
В країні, де інтелектофобія визнана майже офіційно, Могила, Ломоносов чи Гумбольдт як соціальне явище принципово неможливі.
Більше того, локомотивом нової освіти більше не може бути Університет. Можливо таким локомотивом стане Мультиверситет Кларка Керра, Персоналітет Володимира Нікітіна чи Метаверситет, що запропонований мною в роботі "Основи цивілізаційної антропології".
Невідомо. Але основою освіти майбутнього в будь-якому разі буде не Університет, бо світ перестав бути Універсумом.
Останні досліди на Великому адронному колайдері постійно виводять людство за межі уявлень про чотиривимірний Універсум. Цим новим уявленням поки ще вдається опиратися більшості вчених фізиків, які вірять в перспективи фізичної Стандартної Моделі.
Але кількість таких вчених постійно зменшується. Майбутнє скоріше постане із уявлень Теорії Суперструн, ніж з уявлень Стандартної Моделі. Тобто уявлення про Мультиверсум (багато світів) та Метаверсум (Світ і Позасвіт), скоріш за все, можуть бути основою нових систем освіти.
Хто творитиме нову систему освіти? Скажімо, в Росії є окремі проектні і водночас несистемні спроби творення нової освіти – наприклад, Сколково – школа управління та інноваційний центр, технопарк.
В цих спробах державна влада та бізнес намагалися діяти разом. При цьому досвід цих проектів не є таким вже позитивним.
В цих російських проектах є суттєві родові травми: 1) школа "Сколково" з самого початку була традиційною зовнішньою ідею і розвивалася як проект зовнішнього управління Росією з боку Заходу, адже там реалізуються західні програми навчання при тому, що в Росії існує непогана власна школа управління.
2) Створенню інноваційного центру не передувало серйозне футурологічне дослідження і нові ідеї.
3) В обох взаємопов’язаних проектах немає харизматичного лідера та потужного теоретика, які би змогли започаткувати нові світові тренди інтелектуального та технологічного розвитку.
Українська держава взагалі не зацікавлена в створенні нової системи освіти. Її цікавлять лише "освітні реформи", які дозволять прийнятно виглядати в Європі. Свого світобачення та нових уявлень про майбутнє українська держава через освіту реалізовувати не збирається.
Українські бізнесмени, в кращому разі, несистемно і дуже піаристо можуть займатися тільки спонсоруванням окремих освітніх акцій. Жодного системного освітнього проекту український бізнес не генерував і не підтримував.
Більше того, навіть клубна інтелектуальна діяльність, яка в Україні ледь животіє, проходить поза якою-небудь увагою українського крупного бізнесу.
Крупний бізнес не бере особистої участі в таких інтелектуальних дискусіях, не підтримує їх ні організаційно, ні фінансово.
Українські учасники рейтингів журналу "Форбс" – це імітатори соціальної дії. Вони досі не є здатними на історичні кроки.
"Роздерибанити країну, вивезти гроші за її межі, купити трошки внутрішнього політичного впливу та прихильності західних лідерів для власного захисту" – це схема бізнесу, приреченого на історичне забуття.
Власні клуби українських бізнесменів консервують країну, а не готують її до майбутнього.
Без діяльності інтелектуальних клубів, спрямованих на конструювання нових реальностей і нових смислів людської цивілізації, з яких має постати нова система освіта, Сіру Піраміду неможливо подолати.
Водночас автор та його колеги, що намагаються цим займатися вже більше 10 років http://club-seminar.livejournal.com КДКД, http://f4f.com.ua FFF, констатуємо – самотужки цього зробити не зможемо. Інтелектуальний клуб не може жити в середовищі, яке активно цьому опирається.
Клуб Соціальних Змін – це тривала, наполеглива, неприбуткова і невдячна в середовищі сучасників робота. Але тільки з неї може постати нове майбутнє. Робота таких клубів – це саме те, що дозволить нам здолати Сіру Піраміду.
Сергій Дацюк, для УП |
_________________
"...чтобы побеждало зло, достаточно добрым людям ничего не делать". 100% - все зависит от нас, от нашей позиции и отношения к происходящему. |
|
|
|
|
|
|
Следующая тема
Предыдущая тема
Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете голосовать в опросах
Вы не можете прикреплять файлы в этом форуме
Вы не можете скачивать файлы в этом форуме
|
|
